Географія 8 клас   Тема.Екологічні проблеми Дніпропетровської  області

Екологія регіону

На Дніпропетровщині високий рівень урбанізації та індустріалізації, внаслідок чого виник цілий комплекс екологічних проблем. Майже вся територія області відноситься до категорії дуже забрудненої, а більше третини – до надзвичайно забрудненої.

Найбільш складною екологічною ситуацією характеризуються великі промислові агломерації та райони інтенсивного видобутку та переробки корисних копалин – Дніпропетровсько-Дніпродзержинська агломерація, Нікопольський марганцеворудний басейн, Західний Донбас, Кривбас.

Нинішня екологічна ситуація в Дніпропетровській області характеризується як кризова.

Головні причини кризи:

• перевага розвитку сировинно-видобувних екологічно небезпечних галузей, велика концентрація небезпечних підприємств у області;
• низький рівень культури виробництва та технологічної дисципліни;
• неконтрольоване накопичення відходів, які самі по собі можуть створити небезпечні екологічні проблеми, не виключаючи й надзвичайні;
• низька ефективність очисних споруд;
• недостатній рівень екологічної освіти керівників усіх рівнів та населення;
• низька екологічна свідомість суспільства.
  

Головними екологічними проблемами Дніпропетровської області є:

1. Високий рівень забруднення повітряного та водного басейнів.
Обсяг валових викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення та автотранспорту складає понад 1 млн. тонн на рік. На Дніпропетровщині 72% викидів в атмосферу шкідливих речовин здійснюють підприємства гірничо-металургійного комплексу, 18% – енергетики, 0,9% – будівельного комплексу. Значну частку в забрудненні атмосфери займає транспорт (9%).

Щорічно, в розрахунку на 1 кв. км території, обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферу становлять 28 т, на одну людину – 240 кг (по Україні 10 т й 85 кг відповідно). Зокрема, 60% житлового масиву розташовано в забрудненій атмосфері, а ще 27% – у зоні небезпечного атмосферного забруднення.

Найбільші підприємства, що забруднюють довкілля це:

• Комбінат «Криворіжсталь». Викидає в атмосферу 26% забруднюючих речовин, у т. ч. оксидів азоту – 46%, сірчистого ангідриду – 37%. Газоочисними установками обладнано 39% джерел викидів. Щороку комбінат скидає в р. Інгулець 83 тис.м3 забруднених стоків.
• Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. Викидає в атмосферу 15% викидів по місту, зокрема по оксиду вуглецю – 39%, сірководню – 73%. Обладнано очисними установками 59% джерел викидів. Завод не має нормативної санітарно-захисної зони. Скидає щорічно у Дніпро 132 млн.м3 забруднених стоків.
• Дніпровський металургійний завод ім. Дзержинського. Питома частка у всіх викидах по Дніпродзержинську – 62%, по оксидах азоту – 30%. Очисними установками обладнано 64% джерел викидів. Скидає щороку 180 млн.м3 забруднених стоків.
• Баглійський коксохімічний завод. Забруднює повітря бензапіреном, фенолом, ціанідами. Оснащено установками пилогазоочистки – 35% джерел викидів.
• Нікопольський Південнотрубний завод. Очисні споруди працюють неефективно. У Каховське водосховище щороку потрапляє 364 тонн органіки, 2 тонн нафтопродуктів, 3 тонни заліза.
• Дніпропетровський коксохімічний завод. Оснащення установками очистки – 33%, забруднює повітря фенолом, бензапіреном, ціанідами.
• Дніпропетровське виробниче об’єднання «Азот». Забруднює повітря міста фосгеном, аміаком, хлористим воднем. Лише 41% джерел викидів обладнано газоочисними установками.
• Дніпровська ДРЕС. ЇЇ доля загальноміських забруднень м. Дніпропетровська складає 60%, у т. ч. по діоксиду сірки – 91%, оксидах азоту – 70%. Споруди біологічної очистки працюють неефективно.
• Криворізький коксохімічний завод. Забруднення аналогічне іншим коксохімзаводам. Ефективно працюють лише 14% очисних установок.
• Дніпропетровське виробниче об’єднання «Дніпрошина». Обсяг забруднених стоків 11 млн.м3 на рік. У р. Мокра Сура скидається 152 тонни органіки, 195 тонн завислих речовин. Повністю відсутні водоочисні споруди.
• Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди перевантажені. 27 млн.м3 забруднених стоків щороку скидається до річки Суха Сура.
• Управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничого об’єднання «Павлоградвугілля». Неефективно працюють очисні споруди. В р. Самару щороку скидається 15 млн.м3 забруднених стоків, з якими потрапляє 445 тонн органічних речовин, 29 тонн нафтопродуктів, 665 тонн завислих речовин, 181 тонна азоту амонійного.
• Криворізька ДРЕС. Дає 23% всіх викидів по Дніпропетровській області. Викидає 270 тис. тонн сірчистого ангідриду або 64% по області, 55 тис. тонн оксидів азоту. Із стоками скидає щорічно 2 тис. тонни солей та багато інших шкідливих речовин.
  

Дніпропетровська область за міжнародною класифікацією має дуже низький показник водних запасів. Вона посідає п’яте місце по частоті відхилень від державного стандарту у системах централізованого водозабезпечення за санітарно-хімічними показниками після Луганської, Кіровоградської, Миколаївської та Одеської областей.

У поверхневі водойми Дніпропетровської області щорічно надходить понад 2 млрд.м3 стічних вод, що складає більше 15% від загального обсягу по Україні, з них біля 38,5% – забруднені стоки.

2. Утворення та накопичення великих обсягів промислових та побутових відходів.
Промислово-господарський комплекс Дніпропетровської області створювався та розвивався протягом багатьох років майже без урахування екологічних наслідків. В регіоні накопичено 8,4 млрд. тонн відходів. Щорічно на території Дніпропетровської області утворюється 20-27 млн. тонн промислових і 4 млн.м3 твердих побутових відходів (ТПВ), з яких переробляються чи утилізується тільки 11-12%.

Основну частину загального обсягу становлять великотоннажні відходи гірничо-металургійного комплексу. Найбільша їхня концентрація зосереджена в промислово розвинених регіонах області – Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Нікополі, Західному Донбасі.

У регіоні склалася критична ситуація з вивозом й утилізацією ТПВ. На території області розташовано всього 5 спеціалізованих полігонів. Однак налічується 758 необладнаних полігонів, з яких 385 – кваліфікуються як стихійні звалища.

Відсутність комплексного підходу до видалення побутових відходів у населених пунктах, схем їхнього санітарного очищення та полігонів для складування ТПВ призводить до того, що навіть в обласному центрі численні балки й цвинтарі перетворилися на стихійні звалища. Комунальні підприємства по ліквідації ТПВ, створені в сільських районах, не забезпечують очищення територій через брак фінансування.

Одним з основних напрямків діяльності щодо впровадження природоохоронних заходів для Дніпропетровської області залишається робота з утилізації промислових відходів металургії та енергетики, добування з них корисних компонентів, а потім вторинне їхнє використання в народному господарстві. Зараз проводяться організаційно-технологічні заходи щодо впровадження технології добування корисних мінералів із хвостів збагачення титано-цирконієвих руд Вольногорського ГМК.

У вересні 2006 р. на території відвалів «Дзержинки» відкрите перше державне техногенне родовище, де ТОВ «Екологія-Днепр-2000» розпочало виробництво брикетованого збагаченого вугілля, який буде використовуватися котельнями Дніпродзержинська. Також АК «Демос» зі шлаків мартенівського виробництва випускає до 10 видів продукції, яка використовується як у металургії, так і в будівництві.

3. Незадовільна ситуація у сфері поводження з непридатними хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР).
Аварійний стан складів, відсутність охорони, невиконання умов перезатарювання й зберігання непридатних ХЗЗР, небажання новоутворених суб’єктів підприємницької діяльності поставити їх на свій баланс – все це створює загрозу для довкілля.

За даними інвентаризації на території області зберігається біля 1200 тонн невизначених та заборонених до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин, що складає 6% від їхньої загальної кількості по Україні (19427,5 тонн).

12% сховищ отрутохімікатів (24 отрутосховища) перебувають на балансі залишкових господарств і місцевих органів влади. 50% складів (95) знаходяться у незадовільному санітарно-технічному стані.

4. Відсутність систем центрального водопостачання та каналізації в населених пунктах області: з 1453 сіл області лише 197 мають централізоване водопостачання та 16 – каналізацію.

«Комплексна програма першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням на 2001-2005 роки і прогноз до 2010 року». Спрямована на налагодження належного водопостачання сільських населених пунктів, що користуються привізною та неякісною водою; ліквідацію причин поширення різних захворювань через незадовільний стан систем водопостачання і водовідведення на селі або їх відсутність, вдосконалення технології водо підготовки. Цією програмою передбачено будівництво Нікопольського групового водопроводу, Широківської системи водопостачання та забезпечення трьох населених пунктів питною водою.

5. Недостатня потужність існуючих очисних споруд в найбільш техногенно-навантажених містах області.
Очисні споруди на всіх підприємствах працюють неефективно або малоефективно. Щороку скидається 188 млн.м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис. тонн органіки, 417 тонн нафтопродуктів.

Найбільш інтенсивне забруднення Дніпра здійснюється з території м. Дніпропетровська. У місті розташовано понад 400 підприємств металургійної, коксохімічної, металообробної та інших галузей промисловості. Проектна потужність очисних споруд міста складає 162,3 млн.м3 на рік, що дозволяє забезпечити нормативну очистку лише 17% обсягу стічних вод.

6. Утворення значних обсягів високомінералізованих шахтних вод Західного Донбасу та Кривбасу.
У гірничодобувних районах Дніпропетровської області порушення природних гідрохімічних умов пов’язано переважно з надходженням до підземних високомінералізованих дренажних, рудникових та шахтних вод. Так, загальна площа забруднення підземних вод у районі Кривбасу становить близько 300 кв. км, максимальна мінералізація їх досягає 12,3 г/л. Фільтрація шахтних вод з накопичувачів у Західному Донбасі спричиняє підвищення мінералізації підземних вод до 1,5 г/л, а на Самарському, Первомайському та Вербському водозаборах – до 12 грамів на літр. Таким чином, у басейні Дніпра сформувалися великі осередки забруднених підземних вод, зокрема в районах:

• Дніпропетровська-Дніпродзержинська – стічними водами об’єктів хімічної і металургійної промисловості;
• Новомосковська-Павлограду – шахтними водами і відходами тваринницьких комплексів;
•  Кривого Рогу – шахтними водами та стічними водами металургійних заводів.
  

7. Великі площі порушених земель, загальна площа яких досягає 36,6 тис. га.
Ступінь ураженості територій міст, селищ, сіл і гірничодобувних районів Дніпропетровщини небезпечними геологічними процесами досягає 50% й більше. Особливо інтенсивно такі процеси розвинуті на території Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Нікопольського марганцевого басейну, де існує найбільша ймовірність великомасштабних просаджень, обвалів, зрушення порід над виробленим простором, підтоплення ґрунтовими водами.

Серед сучасних природних процесів – лінійний розмив і площинний змив, вздовж долини Дніпра – зсуви. Зсувні явища в області спостерігаються у містах Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську та с.Новоселівці Широківського району, причому загальна площа зсувних територій в області складає 24,5 кв. км.

Еродованість земель 41,2% (3-5% в басейні р. Базавлук, 70-80% на Дніпровсько-Сурському межиріччі). На схилах балок і придолинних просторах у басейні середньої течії Інгульця і Саксагані майже 70% ґрунтів слабо- і середньоеродовані. На плоских межиріччях розвиваються суфозійно-просадкові явища; в подах і на заплавах спостерігається засолення ґрунтів, особливо у зонах Фрунзенської зрошувальної системи та каналу Дніпро – Кривий Ріг. У береговій зоні водосховищ розвивається інтенсивна абразія (розмив берегів). На відвалах – дефляція і ерозія. А всього щорічно в області біля 180 тис. тонн гумусу змивається у річки та водойми.

8. Екологічно недопустиме сільськогосподарське освоєння земель (78,7%), високий рівень розорюваності територій – 66,5%.
Недотримання ґрунтоохоронних технологій вирощування сільськогосподарських культур призводить до активізації деградаційних процесів. До основних принципів і ланок ґрунтозахисної системи землеробства належать:

• Виведення зі складу ріллі середньо- та сильноеродованих земель на схилах понад 5°, а в окремих випадках на сильноулоговинних схилах – понад 3°.
• Досягнення бездефіцитного балансу гумусу і основних поживних речовин та інтегрованого використання органічних та мінеральних добрив.
• Створення протиерозійних заходів постійної дії (водорегулюючих валів, терас різного тсосмуг, буферних смуг із багаторічних трав по контурних межах масивів, полів, робочих ділянок, залуговуваних водотоків).
  

9. Однією з гострих екологічних проблем є підтоплення територій у Криворізькому та Західно-Донбаському регіонах.
Серед техногенних факторів головну роль в активізації підтоплення відіграють порушення умов стоку поверхневих вод, незадовільний стан природного дренажу та мереж водопостачання і каналізації, високий рівень техногенного навантаження на території, припинення експлуатації неглибоких водоносних горизонтів та водовідведення з підземних горизонтів внаслідок їх забруднення, техногенний підйом рівня води при закритті гірничопромислових підприємств.

На Дніпропетровщині підтоплюються 550 населених пунктів на площі понад 27,7 тис. га, (20% території). За останні роки площа підтоплення зросла більш ніж на 2 тис. га, що свідчить про сталу тенденцію поширення цього процесу, особливо в зонах впливу водосховищ, зрошуваного землеробства та в гірничо-видобувних регіонах. Найбільші райони підтоплення – це Петропавлівський, Апостолівський, Софіївський та Широківський. Процеси відбуваються внаслідок підйому ґрунтових вод. На фоні підвищення рівня ґрунтових вод активізуються зсувні процеси, особливо в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривбасі та Західному Донбасі.

Так, місто Павлоград розташоване між річками Самарою та Вовчою. За останні 12 років площа підтоплення міста зросла майже в 20 разів, і в осінньо-весняний період сягає 80% території міста. Обводнені ґрунти набувають властивості плавунів, викликають чисельні аварії мереж водопостачання та водовідведення. Все це щорічно призводить до значних матеріальних збитків, створює небезпечну екологічну ситуацію.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 №1173 в області затверджена «Комплексна Програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь у Дніпропетровській області в 2001-2005 роках». Підтоплення земель в результаті гірничих робіт та закриття підприємств з підземним видобутком корисних копалин у Кривбасі, величина просідання земної поверхні над гірничими виробітками сягає 3-3,5 м, а у заплаві р. Самари – 2,7-5,6 м. Внаслідок багаторічного інтенсивного техногенного та екологічного впливу підприємств м. Кривий Ріг; територія Широківського району, на якій розташовані відвали й хвостосховища ВАТ «Південний ГЗК»; ГЗК КДГМК «Криворіжсталь»; ВАТ «ІнГЗК»; ставок-накопичувач шахтних вод балки Свистунова; кар’єри ВАТ «ІнГЗК» та шахти, мають всі підстави для оголошення їх зоною надзвичайної екологічної ситуації.

10. Низька лісистість території – 5,2% (164,7 тис. га лісопокритих земель) проти 8% (оптимальної для степової зони) та 14,3% – в середньому по Україні.

11. Недостатня кількість природоохоронних територій різного рівня заповідання (26167 га або 0,8% загальної площі області).
Для збереження ландшафтного та біологічного розмаїття генофонду живої природи та сталого розвитку території необхідно 3-5% природних земель (близько 127 тис. га).

12. Зменшення видового розмаїття рослин і тварин.
За останнє десятиріччя кількість видів рослин, які на Дніпропетровщині потребують охорони, зросла з 130 до 316, а кількість рідкісних та зникаючих видів тварин досягла 144.

13. Проблема радіоактивних відходів уранодобувної та уранопереробної промисловості.
Зазначена проблема характерна саме для Дніпропетровської області, оскільки на її території проводиться видобуток уранової руди та її збагачення. В області внаслідок діяльності уранодобувної та уранопереробної промисловості накопичено більш як 90 млн. тонн радіоактивних відходів, які зберігаються у 9-ти хвостосховищах м. Дніпродзержинська та 2-х хвостосховищах поблизу м. Жовті Води. Значна кількість відходів колишнього ВО ПХЗ (близько 80%) знаходяться в сховищах, що збудовані без проектів і не мають спеціальної гідроізоляції. Як наслідок – використання відходів у будівельних матеріалах, понад 50% території житлових забудов у цих містах радіоактивно забруднені.