Географія  8 клас        Тема. Історія  формування та  розвитку Дніпропетровської  області 

Дніпропетро́вська о́бласть (Дніпропетровщина) — область в Україні. Розташована в центрально-східній частині країни.

7 лютого 2019 року Верховна рада почала розгляд змін до Конституції щодо назви області. Більшістю у 240 голосів рекомендовано нову назву Січеславська.^[2] Щоб внести зміни до Конституції, необхідно рішення двох сесій Верховної ради.

Область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території України п'яти областей.

Площа області становить 31,9 тис. км² (з 5,3 % площі території України це друга за територією в Україні область після Одеської). Населення — 3 300 309 осіб (на 1 червня 2013 року — тут живе 7,3 % населення держави, це друга за населенням область після Донецької). Центр області та найбільше місто — Дніпро. Інші великі міста: Кривий Ріг, Кам'янське, Нікополь, Павлоград.

Історія

Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.

Територія області густо заселяється в епоху бронзи (III — початок I тисячоліття до н. е.). У VIII столітті до н. е. в степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. У цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя.

У подальшому придніпровські степи бачили багато войовничих народів, серед яких:

• сармати
• готи
• гуни
• авари
• булгари
• угорці (які переселялися до Паннонії)
• хозари
• печеніги
• половці

У VI—VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (IX—XII століття н. е.) річкою Дніпро проходив один з головних торговельних маршрутів середньовічної Східної Європи «З варяг у греки», який поєднував Балтійські країни з Кримом та столицею Візантії — Константинополем. Також Дніпром йшли на візантійські прибережні міста і варязькі дружини з київськими князями на чолі. На теперішньому Монастирському острові у межах сучасного міста Дніпра згідно з легендою 880-х років існував візантійський монастир, де зупинялись правителі Русі Ольга та Володимир. Біля Дніпровських порогів печеніги вбили князя Святослава, який повертався з походу на Балкани. Також тут було місце збору загонів руських князів перед походом на схід, де згодом відбулася битва на річці Калка з полководцями Чингісхана в 1223 році.

Монголо-татарська навала 1239–1242 років спустошила і Придніпров'я. Ця територія стала місцем кочовищ азійських орд і надовго дістала назву «Дикого поля».

.

Нове заселення краю пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV–XVI століттях на цих землях, які стали кордоном між посталими Великим князівством Литовським та Кримським ханством. Територія Дніпропетровщини стала ядром земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.

У 1775 році згідно з указом Катерини II про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губерній Російської імперії, а самі козаки з 1792 року (після чергової російсько-турецької війни) переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.

Карта Катеринославського намісництва

Карта Катеринославської губернії

Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати та в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIII та XIX столітті поступово зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році — 54, в 1854 році — 120 і в 1860 — 288. Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Кількість населення різко зросла. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році — 2800 тис. осіб.

Після відкриття Олександром Полем та початком промислового видобутку залізної руди біля Кривого Рогу прискорилось будівництво залізниць, нових підприємств добувної, обробної та металургійної галузей промисловості. На початку XX століття Катеринославська губернія займала перше місце в Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, збудованих переважно іноземцями.

У роки громадянської війни територія губернії неодноразово переходила з одних рук до інших, тут діяли:

• більшовицькі загони (промисловий Катеринослав був одним із центрів комуністичного руху на півдні колишньої Російської імперії)
• загони УНР
• війська гетьмана Павла Скоропадського (1918)
• німецькі та австрійські окупаційні війська (1918)
• загони Нестора Махна
• загони армії Денікіна (1919)

Після Громадянської війни почалося відновлення краю. При цьому раніше пропонувалося перейменувати місто Дніпропетровськ у Січеслав на честь Запорозької Січі, у 1919 році цю назву запропонувало Катеринославське українське учительське товариство.

У 1923–1925 роках у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округ, у тому числі Катеринославську, Павлоградську, Криворізьку. У 1926 році Катеринославський округ об'єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, після чого область набула сучасних меж.