Правознавство 9 кл. Тема.Власність неповнолітніх осіб

Опрацювати ст.111-116

 Способи набуття дитиною права власності

  Дитина може набути права власності на певне майно у таких випадках: у разі купівлі; у разі дарування; у разі спадкування (отримання спадщини); у разі створення такого майна власноруч (наприклад, дитина намалювала малюнок, написала вірш, змайструвала іграшку тощо).

  З якого віку дитина може стати власником майна? Обмежень щодо віку дитини у цьому випадку не встановлено. Відповідно до українського законодавства, дитиною вважається особа, яка не досягла 18-річного віку. Так, право власності на квартиру чи будинок можна оформити і на однорічну дитину і на 17-річну.

  Важливо! Важливим моментом, який потрібно врахувати, є вік дитини. В залежності від нього є певні особливості та відмінності. Український законодавець розділяє у даному випадку дві категорії: малолітні діти (від 0 до 14 років); неповнолітні діти (від 14 до 18 років).

  Особливості договору купівлі-продажу, коли покупцем є малолітня дитина:

• Договір укладатимуть батьки (один із батьків, опікун, усиновлювачі чи один із усиновлювачів) в інтересах дитини. Тобто власником майна буде дитина, хоча договір підписуватиме батько чи мати, чи обоє.
• Обов‘язкова згода обох батьків.
• Обов‘язкова згода органу опіки і піклування.
• Нотаріальне посвідчення договору.

  Особливості договору купівлі-продажу, коли покупцем є неповнолітня дитина:

• Дитина може бути учасником правочину.
• Обов’язкова умова – письмова нотаріально посвідчена згода обох батьків (опікунів, усиновлювачів).
• Дозвіл органу опіки та піклування. Як виняток, такий дозвіл не потрібен, якщо у наявності є дві обов‘язкові умови: дитині виповнилося 16 років; дитина зареєструвала шлюб (або дитина є суб‘єктом підприємницької діяльності). В таких випадках говорять, що вона набула повної цивільної дієздатності. Ще одну особливість варто згадати, говорячи про дозвіл. Він видається на вчинення конкретної дії (наприклад, купівлі-продажу) щодо конкретного майна (наприклад, квартири і вказується точна адреса квартири). Іншими словами, такий дозвіл не можна отримати в загальному, щодо купівлі у майбутньому якогось майна.
• Нотаріальне посвідчення договору.

  Одноособове володіння чи спільна власність?

  Дитина може бути одноособовим власником або ж володіти якоюсь річчю на основі права спільної власності.

  Прикладом першого випадку можуть бути особисті речі (наприклад, одяг, взуття, книги, іграшки тощо). Тобто речі, придбані батьками та передані дитині. Про це говорить ст. 174 Сімейного кодексу України.

  Прикладом другого варіанту можна назвати спільну власність дитини і батьків. Наприклад, будинок був придбаний на ім‘я батьків та на ім‘я дитини (коли частки виділені у натурі мова йтиме про спільну часткову власність, якщо ні – про спільну сумісну власність). Інший прилад - бабуся заповіла земельну ділянку своїй дочці та онуку (так, земельна ділянка буде спільною власність дочки та онуки після прийняття спадщини та оформлення ними права власності). Спільною власністю буде і планшет, що придбаний за спільні кошти батьків і дитини.

  Про це говориться у Цивільному та Сімейному кодексах України. Частиною четвертою статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором, укладеним у письмовій формі. Це положення закріплено у ст. 175 СК України: майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

  Важливо! Перед оформлення договорів купівлі-продажу, дарування, оренди, при складенні заповіту, в яких однією із сторін є дитина, необхідно звернутися за консультацією до нотаріуса. Оскільки у разі недотримання положень закону при таких діях може стати причиною визнання договору недійсним.